Будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ГК 

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 1 жовтня 2014 розглянув справу № 6-113цс14, предметом якого була суперечка про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період невиконання судового рішення про відшкодування майнової та моральної шкоди. 

При розгляді цієї справи ВСУ зробив правовий висновок, згідно з яким будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ГК. 

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, що належать до сплати кредитору. 

За інформацією прес-служби ВСУ.